Спосіб використання озокериту

Кюветно-аплікаційний метод: озокерит розтоплюють на водяній бані до 80-90 градусів, потім розливають у металеві кювети різних розмірів, вистелених поліетиленовою плівкою. Розтоплений озокерит наливають так, щоб після застигання товщина шару медичного озокериту не перевищувала 30-40 міліметрів, а для озокерафіну – 15-20 міліметрів. Застигання препарату відбувається у термошафі або на відкритому повітрі до отримання однорідної маси.

Готовою до вживання вважається пластина, всередині якої відсутній рідкий озокерит, що попередить можливість опіку при аплікації на шкірі людини. Перед накладанням озокериту необхідно витерти спітнілу шкіру рушником насухо. Температура накладеного озокериту не повинна перевищувати 50 градусів. Для досягнення максимального теплового ефекту необхідно забезпечити теплоізоляцію пластини за правилами зігріваючого компресу.

Тривалість процедури визначається формою і фазою паталогічного процесу і призначається лікарем в межах 20-60 хвилин. Враховуючи, що при застиганні озокериту щільність прилягання його до шкіри зменшується, рекомендується слідкувати за тим, щоб забезпечився контакт зі шкірою. Для цього необхідно повторно більш тісніше притиснути обгортуючий матеріал на тілі людини.

Протягом процедури формується загальна реакція на тепловий подразник, при якій нерідко з’являється сонливість. Тому, якщо хворий заснув, бажано його не турбувати, але слідкувати за його станом.

У деяких хворих спостерігається посилене потовиділення, особливо на обличчі. Звичайно, краще піт з обличчя знімати за допомогою рушника. Після закінчення процедури вся шкіра витирається досуха.